Світ української вишивки

 Мета: познайомити учнів з різновидом декоративно- прикладного мистецтва  українців – вишивкою, з кращими зразками робіт вишивальниць рідного села, різними техніками вишивання; виховувати естетичні смаки  учнів, зацікавленість історією культури свого народу, пошану і любов  до рідного краю; розвивати пізнавальні інтереси учнів.
 Обладнання: тематична карта «Україна у вишивці», фотоальбоми про різновиди  вишивки, вишиті портрети Т.Г.Шевченка та Лесі Українки, вишивки  учнів школи, вишивки народних майстринь.
 Запрошені гості:  майстрині народної вишивки
1                     Є в кожного рідний куточок землі,
                      Який живить душу і серце плекає,
                      Він завжди розрадить у світлі й пітьмі,
                      Тут кожна струна переливами грає,
                      Тут клени березам нашіптують щось,
                       Із вітром кружляють зелені ялини,
                      Тут мамині мрії і в сонце, і в дощ
                       Гойдають ласкаво в піснях солов’їних.

 Ведучий. Щасливі ми, що народилися, живемо, в Україні. Тут жили наші прадіди, діди, живуть наші батьки. Тут корінь українського народу. Знати свій народ – це знати мамину пісню, батьківську мудрість, бабусину вишивку, забуту, розтоптану часом.
 Ведучий. Як сказав український класик, Україна є краєм смутку і краси, радості і печалі, розкішним вінком з рути та барвінку, над якими сяють ясні зорі.
Ведучий.  Україна – це милозвучна мова, вишитий рушник, задушевна лірична пісня. Крилатий танець. Україна багата своїм декоративно-прикладним мистецтвом.
Ведучий.  Одним з найчарівніших видів є вишивка. Вона здавна прикрашала український побут і часом являла собою шедеври мистецтва. Неможливо уявити українську хату без вишиваних рушників, килимів, ліжників, наволочок, серветок.
2. Хрестиком покладено в рядки
Поспліталось, блиснуло веселкою
Ніжність материнської руки,
Пісні ще весільної, веселої.

3.Дух народу в колір заплете,
Проросте і піснею, і цвітом,
А над світом, гляньте, а над світом,
Українська вишивка цвіте!

Ведучий.  Погляньте на нашу залу. Вона сьогодні перетворилася в яскравий,  барвистий, квітучий сад, сповнений зеленого буяння, буйного цвітіння. А подарували нам цю радість спілкування  з прекрасним майстрині народної вишивки.
Ведучий. Вишивка – один з найбільш поширених і улюблених в Україні різновидів народної творчості. Її твори – це піднесений світ краси і фантазії, поетичного осмислення природи, схвильована розповідь про думки та почуття людини, світ натхненних образів, що сягають своїм корінням далекого минулого.
Ведучий. Узори вишивки – це мистецтво високої етичної наснаги простого і водночас декоративного мислення. У вишивці, як і в народній пісні, майстрині відбивали свої заповітні мрії про краще майбутнє, свої споконвічні прагнення.
Візьму голку, клубок шовку,
Полотно біленьке.
Та й подамся у садочок,
Де сонце низенько.
У садочку подумаю,
Котру квіточку рвати.
Щоб із неї добрий узір
Для вишивки взяти.
 Ведучий.  В орнаментах вишивок ніколи не буває зайвої лінії, кожна рисочка має своє певне значення. Людина завжди прагне прикрасити своє нелегке життя. Зробити радісною важку щоденну працю. Отоді за допомогою нитки та голки на простому полотні виникали неперевершені візерунки вишивок.
4.Ой вишивки мої любі,
Я вас вишиваю,
Та про красу і про фарби
Думки не лишаю.
Де покласти слід рожеву,
А де ніжно – синю,
Щоб славила моя праця
Рідну Україну.

Ведучий.  Не можна уявити українську хату без рушників. Погляньте, яке розмаїття рушників сьогодні у нашому залі! Це наші майстрині створили таку красу.
           5. З дитинства пам’ятаю рушники,
            Що так любовно їх творила мама.
            По-українськи хата на святки
            Сіяла вишитими рушниками.
             На полотні співали солов’ї
             І красувались кетяги калини,
             Зелений хміль в’юнився на гіллі,
             Зоріли в колосках волошки сині.

 Ведучий. Традиційно, довгими зимовими вечорами дівчата та жінки вишивали рушники, адже кількість вишитих рушників у хаті свідчила про достаток родини.
Ведучий.  Вишитий рушник з хлібом та сіллю став традиційним атрибутом на святах. Від сивої давнини і до наших днів у радості і в горі – рушник невід’ємна частина нашого життя.
Ведучий.  На чоловічих рушниках вишивали дубове листя, чорнобривці, барвінок.
На жіночих буйно цвіли троянди і мальви, вишня та грона калини. Для юної дівчини добирались найсвітліші, найніжніші відтінки червоного кольору. Жінки старшого віку вишивали рушники темно-червоними і фіолетовими кольорами. Для парубочих та чоловічих рушників використовувались червоні з чорними та усі відтінки синього кольору.
Тримаю вишиті старенькі рушники.
Давно забуті, горнуться до мене.
Заполонили світ нейлони та шовки...
Кому потрібні вишиті ромени?
Гортаю білу грядку полотна,
Засіяну барвінком і любистком.
Сміється вишита прабабою весна,
Ховається за квітами і листом.
Голублю диво-дивне із пісень,
Що хрестиками стелиться і в’ється.
Сіріє за вікном звичайний день,
А в рушниках волошками сміється.
Перегортаю білі рушники,
Щоб хліб вкривали і дитя в колисці,
Щоб старостів чекали на святки -
Розшиті маками, заквітчані, барвисті.
Благословенна будь на всі віки,
Найперша жінка, що нашила квіти.
Душа мого народу - рушники,
                                           Барвінками і мальвами зігріта

Ведучий.  Погляньте на ці старовинні рушники. Які кольори на них? Чорний і червоний – символи нашої землі. І як не згадати зараз чудову українську пісню, що стала своєрідним гімном цьому витвору людських рук.
Пісня
Ведучий.  Вишивкою прикрашали також одяг. Одним з найкрасивіших його елементів була сорочка. Вишита сорочка була ознакою гідності, працьовитості дівчини, жінки.
Ведучий.  Готуючись вийти заміж, дівчата готували собі вишитий одяг. Деякі заможні дівчата готували собі до заміжжя 50, 80, а іноді й понад 100 сорочок з тонко виробленого полотна: для буденної роботи, для свята, посагу, на весілля, навіть на смерть, тобто для усіх потреб протягом життя.
Пісня
І. Вся українська вишивка позначена благословенними знаками Води і Сонця. Сонце зображується восьмипелюстковою розеткою чи квіткою, а знак Води нагадує згорнутого вужа. Дві стихії, що утворили земне життя, а тому їх треба розуміти як вологу материнську і вогняну батьківську енергії.
ІІ. З глибин минувшини дійшли до нас в орнаментах українських вишивок ці символи – Земля, Сонце, Вода. Вони поєднані між собою, разом становлять життєдайну Трійцю. Це знаки тих сил, без яких неможливе саме життя.
Пісня
Ведучий.   Погляньте на цю рукотворну красу! Яке різнобарв’я оточує нас! Скільки життєвої сили у цих вишивках! Дивіться, милуйтеся, радійте! Хай і у ваших оселях розквітне калина, оживуть птахи і квіти на полотнах!